Світлана Вол (Зерніна-Волокітіна) одеська художниця, яка зараз живе в Берліні, розказує про три роки свого життя та творчості в Німеччині.
Під Новий рік, зазвичай, роблять підсумки року. Я не можу сказати, що моє життя таке бурхливе, щоб кожного року робити підсумки, але можу трохи оглянути своє життя за три роки, бо це буде вже третій Новий рік в Німеччині.
Ще перед війною та після її початку я не могла малювати фарбами, тільки вугіллям та тушшю. Все було настільки боляче, що взагалі не могла малювати. В цей час допомогла музика. Навесні 2022 року, спілкуючись з відомим і дійсно геніальним джазовим музикантом Леонідом Чижиком, який давно живе в Німеччині, слухала його музику, яку він присвятив Україні. Дитинство та юність Леоніда Аркадійовича пройшли в Харкові, тому він не зміг зостатися байдужим до цієї агресії та сприйняв, як свій біль. Я написала слова і ми зробили пісню «Повернення додому». Вона лунала на радіо BR-Klassik в виконанні Леоніда Чижика та співачки Тасії. Робота над цією піснею підтримала мене морально і я дуже вдячна за довіру.
Потім моє несприйняття фарб вилилось в новий спільний проєкт з німецьким скрипалем Мішею Нодельманом. Я малювала вугіллям жінку з дитиною, камера виводила зображення на великий екран, де на сцені грав музикант, і водночас лунала музика та з’являлося зображення. Це був великий концерт і моя виставка в Дюссельдорфі в Рохус кірсі, де ми збирали гроші для протезування. Вже у 23 році з цього проєкту зробили музичний фільм, короткометражний, але дуже потужний, з назвою «Українська Мадонна» і музикою композитора з Мюнхена Володимира Геніна. Цей короткий фільм (8 хвилин) зайняв декілька високих нагород на міжнародних фестивалях Америці, а мої малюнки з цього фільму демонструвалися в Мюнхені в музеї Кіно.
Також в лютому 2023 року відбулася моя перша персональна виставка в Берліні, в Stadtteilbibliothek Berlin Karow під назвою «Одеса. Море. Люди». На ній були представлені морські пейзажі, зроблені в Одесі. Ще восени 23 року я брала участь в спільній виставці від «Kultur Leben Berlin», яка проходила в «Park Center Treptow». Друга персональна виставка в Берліні проходила у 2024 році в Vinogradov Gallery. В Ерфурті в березні 24 року був фестиваль українських митців, де ціла неділя була віддана моїм картинам в центрі міста в галереї Pop-up-gallery.
Моя одна з улюблених тем, окрім портретів та морських пейзажів, це натюрморти з хлібом, вином та іншою їжею. Цій темі була присвячена виставка в галереї й магазині вина «PanAroma» німецького скульптора Uwe Kahl в червні 24 року. А в вересні мої картини були на спільній виставці в Іспанії, в місті Пальма де Майорка в Nosa Gallery, разом з одеськими митцями Л.Багрієм, В.Йолоховим та С.Лучішиним, чим дуже пишаюся.
І не можу не сказати, що коли приїжджаю до рідної Одеси, то залюбки беру участь в виставці на ринку «Книжка» в центрі Одеси, під назвою «ВоляНЕсмерть», яку вже три роки організовує одеський митець Володимир Уманенко. Це виставка плакатів та графіки, яка розташована прямо на вулиці де одесити п’ють каву, дивляться та й спілкуються. Про цю виставку навіть розповідали на Deutsche Welle. І тепер останнє – в цьому році вийшла поетична збірка нашої одеської авторки Жанни Шарапової з моїми ілюстраціями.
Це не підсумок, це огляд на наш час, на людей мистецтва в часи війни, які поруч зі мною, я їм дуже дякую. Також хочу подякувати всім, хто своїм мистецтвом допомагає Україні, створюють надію, та підіймають дух та віру в майбутнє нашої держави. Купуйте їхні твори мистецтва, купуйте картини, бо це не тільки краса, насолода й статусний подарунок, але й гарна інвестиція, бо ціна з роками тільки зростає. Любові, надії та мирного неба всім в новому році.