російська реактивна артилерія.
У росіян — чергова проблема. Вони нині менше використовують артилерію. І причини цього — стратегічного характеру. Про них кореспонденту АрміяInform розповів військовий експерт Петро Черник.
РСЗВ — дуже зручні цілі для FPV-дронів
Не таємниця, що росіяни повернули світ у Другу світову війну, відзначає Петро Черник. Навіть далі — у Першу світову з її масованим використанням артилерії. Нині на фронті 95% зіткнень — бій артилерії. Та от російські РСЗВ тепер майже затихли.
— За січень-лютий наші сили оборони винищували 2–3 установки на добу. А бували доби, що взагалі не знищували. Тобто є стратегічне пониження застосування саме таких систем, — зауважує Петро Черник.
З часу, коли такі системи почали вироблятися (першою стала знаменита БМ-13 «Катюша» на початку 40-х), в СРСР зуміли побудувати три класи цього озброєння.
122-міліметрові реактивні системи залпового вогню БМ-21 «Град» — не що інше, як класичний снаряд, до якого приладнали реактивний двигун. БМ-27 «Ураган» має калібр 222 міліметри. Та найсерйозніша БМ-30 «Смерч» — 300 міліметрів.
Якщо здебільшого «Град» — це переобладнаний снаряд, то останні дві системи — повноцінні ракетні системи. «Ураган» має комплектацію до 30 бойових елементів, «Смерч» — до 72.
— На початку цієї війни в лютому 2022 року систем залпового вогню всіх класів росіяни у військах мали близько 800: «Градів» — до 500, «Ураганів» — до 200, «Смерчів» — до 100. Але якась кількість ще була на складах, тут дані сильно різняться, — зазначає експерт.
Потім росіяни зі складів ще додатково доправляли певну кількість РСЗВ до військ. І станом на лютий 2024 року ЗСУ загалом знищили понад 900 ворожих установок. Це не дивно — такі цілі дуже зручні для FPV-дронів та контрбатарейної боротьби.
БМ-30 важить до 30 тонн — це велика, досить неповоротка машина, зручна для прицілювання. Безпрецедентно великий показник втрат РСЗВ призвів до того, що росіяни скоротили застосування цієї зброї. Проте це не єдина причина.
«Смерчі» та «Урагани» «затихають» — проблеми з виробництвом
Крім втрат на полі бою, у російських РСЗВ — катастрофа з виготовленням як самого шасі машин БМ-27 і БМ-30, так і з виробництвом самих реактивних систем, особливо двигунів.
— За великим рахунком повноцінних потужностей, щоб поставити все це на великий масовий конвеєр, це при тому, що в них є розвинуті системи «Тайфун-С» і «Тайфун-Г», масовості вони добитися не можуть і уже не зможуть, — робить висновок Петро Черник.
Наразі росіяни намагаються отримати подібні установки від Китаю й Ірану — знову ж таки йдеться про 122 калібр. Але закрити абсолютно всі потреби не виходить — «Смерчі» й «Урагани» зникають з поля бою. Тож росіянам не лишається нічого іншого, як воювати «дідівськими» методами — ствольною артилерією на буксирі.
— На жаль, на складах цього всього мотлоху в межах 10–12 тисяч одиниць. А деякі джерела кажуть, що 15 000. Противник має ще запас міцності, — констатує Петро Черник.
російських РСЗВ — менше. Тож на полі бою — їхня несамохідна артилерія. І вже можна констатувати, що росіяни дійсно зробили реальністю Першу світову війну. Принаймні для себе.
Сергій Карюк