Чому пшоно рідко з’являється в нашому сніданку
Серед традиційних каш для ранкового прийому їжі найчастіше вибирають вівсянку, рисову, манну та гречану. Пшоняна ж трапляється в меню дуже рідко, хоча її основа – просо – є однією з найдавніших зернових культур світу. Цей злак росте навіть на бідних ґрунтах, потребує мінімум вологи і дозріває за 60‑90 днів, що значно швидше, ніж пшениця чи рис.
Харчова цінність пшона
У 100 г сухої крупи міститься 2,7‑3 мг заліза. Щоб отримати всю добову норму, треба з’їсти велику порцію готової каші (300‑400 г), тому звичайна порція забезпечує менший вміст мікроелементів. Рослинне залізо (негемове) засвоюється лише на 2‑10 %, у порівнянні з м’ясом (15‑30 %). Засвоєння можна підвищити, додавши вітамін С (лимон, ягоди).
Пшоно – це багате джерело вуглеводів без глютену, а також:
- магній
- вітаміни групи В
- калій
- фосфор
- цинк
- мідь
Як уникнути гіркоти під час приготування
Гіркота з’являється, коли зерно погано підготовлене: в пшоні 3‑4 % рослинних жирів, які під час зберігання окислюються і надають гіркуватий смак.
Щоб цього не сталося, крупу 3‑4 рази промивають гарячою водою, що змиває окислені жири. Після промивання кашу варять на повільному вогні до м’якості.
Інший спосіб – замочити пшоно в окропі на 15 хвилин, а потім ще раз промити 3‑4 рази. Під час варіння можна зливати першу воду і доливати свіжу.
Пшоно – недорогий, швидко зрілий і поживний злак, який варто включити в раціон, особливо для тих, хто уникає глютену та шукає альтернативу традиційним кашам.